ФОКСІ ВДОМА

Поява в домі собаки – це лише питання часу. Про те, як маленьке руде створіння заволоділо ліжком, «бере у рабство» усіх гостей і щоденно отримує чухмарики в чотири руки, розказали нам Марія Платухіна і Олександр Кабанов – власники Фоксі.

 

Пам'ятаєте момент, коли вперше замислилися про те, щоб завести собаку?

 

Здається, я завжди знала, що в мене буде собака. Це було лише питання часу. Як тільки з’явилася можливість – одразу взяли Фоксі. Я довго готувалася, багато читала і волонтерила у притулках. Привезла Фоксі додому, як тільки власниця квартири, яку ми орендуємо у Львові, дозволила це зробити.

 

Чому вирішили взяти собаку з притулку / з вулиці?

 

Чому б і ні? Я в дитинстві часто додому таскав різну живність з вулиці, напевно, через 20 років нічого не змінилось :)

А якщо серйозно, то я сподіваюсь таким чином зробити чиєсь життя кращим. Більше того, невже мало собак та котів безпритульні? Чому б не дати їм частинку тепла, добра та їжі. Так, можна купити собаку/кота/павука чи які у кого смаки, але я в тому не бачу сенсу. 

За якими критеріями вибирали свою собаку? Що для вас було важливо? Що стало вирішальним при виборі?

 

1. Зворотній зв’язок. Мені важливо бачити, що собака хоче піти зі мною. Звичайно, Фоксі трохи боялася нас напочатку, обережно давала себе гладити, але я бачила, що вона дійсно прагне бути з людиною.


2. Характер. Дуже хвилювалася з цього приводу, адже собаку обирали по фото, а на знайомство було менше години в Києві, після чого одразу відвезла її поїздом до Львова. Боялася, як Саша з нею поладнає, він же її вперше побачив, коли шляху назад уже не було :)


3. Розмір. Ми доволі часто їздимо в Харків до батьків, та й просто подорожуємо. Із невеликою собакою це простіше: з Києва до Харкова Фоксі їхала в мене на руках.

Розкажіть про вашу першу зустріч.

 

Маша привезла її з Києва на «Інтерсіті», тому Фоксі була трохи прибабахана шумом і зміною місця. Спочатку вона облазила і обнюхала всю квартиру, а потім, коли прийшов час її годувати, зі страхом і обережністю дала себе погладити. А ще через хвилину вона вже лежала на спині і вимагала чесати їй пузяку.

За дві години ми намагались виселити її з нашого ліжка на її місце (о, які ми були наївні), хоча через пару днів ми здались, і вона зайняла своє місце третьою в ліжку.

 

Як пройшов перший день і перша ніч вдома? З якими труднощами ви стикалися? Як їх долали?

 

Тихо й обережно. Ми були нижче трави та тихіше води, аби її не налякати. Першу ніч та й кілька наступних майже не спали: Фоксі постійно просилася в ліжко, напевно, від стресу довго не могла влягтися. Мені доводилося інколи по годині підряд чухати їй живіт, поки не засне. У перші дні багато жартували із Сашком, що тепер розуміємо, як живуть батьки немовлят. 

А з чим вам вдалося впоратися легше, ніж думали? Чим собака радувала або дивувала?

 

Дуже напружувало те, що не знав, як собака буде себе поводити, в першу чергу, з нами та друзями. Тут 100% win. Фоксятіна дуже ніжна і «любвєабільна». Шо це значить? Це значить, що, якщо ви лежите з нею в ліжку, її обов’язково треба чесати. В сенсі, не хочеш? Треба. Змусить своїм виглядом або сівши на шию (інколи в прямому сенсі). Ми звикли, а от друзі і гості дуже швидко розчулюються, і Фоксі внаглу тим користується. 

Ну а ми що? Ми радіємо парі вільних хвилин і зайнятим собакєвічем.

 

Чи є інші домашні тварини, як вони прийняли собаку, а вона їх? Як вони зараз спілкуються?

 

Інших тварин немає, і добре, бо Фоксі в нас трохи боягузка. Лякається інших собак, особливо великих, та починає на них гавкати. Поки що друзів на вулиці ми не знайшли, але працюємо над цим: ходимо на соціалізацію, кожен день потроху займаємося на вулиці, щоб звикала до шуму міста, інших собак, трамваїв (о-о-о, як же вона їх боїться).
 

 Гладити в 4 руки? Пфф, ще й ногою можна, я не проти

Скільки часу вже пройшло з тих пір, як собака у вас? Що змінилося у вашому житті з її появою?

 

Пройшов місяць, хоча по відчуттям… Чесно кажу, не знаю, як ми раніше без неї жили. Без цього постійного тигидик-тигидик по паркету, без гавкоту на когось у під’їзді о 4 ранку. Та і, в принципі, без цієї морди, яка хитрим прищуром клянчить у тебе або шматочок корму, або ласки. Хоча, останнього вона отримує навіть з перебільшенням. Гладити в 4 руки? Пфф, ще й ногою можна, я не проти (с).

Що б ви порадили тим сім'ям, які зараз замислюються теж завести собаку?

 

Поволонтерити у притулку, аби реально оцінити свої можливості та перевірити нерви на стабільність. На собаку легко зірватися, підвищити голос, коли настрій поганий, не піти гуляти, бо дощ на вулиці, проігнорувати хорошу поведінку, насварити за страхи. Цього всього треба уникати, собака – величезна відповідальність. Пес змушує різко подорослішати та взяти під тотальний контроль власні емоції.