ІНДІ  ВДОМА

Інді привезли до притуку небайдужі люди — зустріли в небезпечному місці на вулиці цуценя і захотіли допомогти.
Шкода, що люди не знають, яким небезпечним притулок є для нещеплених цуциків. І наскільки він переповнений. Саме тому не гаючи часу були зроблені фото та одразу розпочалися пошуки того, хто б скоріше забрав малу з притулку.

І такі люди знайшлися, ось що розповідає господарка Інді Любов :

Ми довго наважувались на цей крок, зважували всі «за» та «проти». То було доволі важке та відповідальне рішення. Думали, чи взяти цуценя у власників, чи все-таки ощасливити крихітку з притулку...

 

 

 

І здавалося б вже, що все затихло і рішення взяти цуценятко було відкладене на невизначений термін, як у той момент все склалось саме по собі... На сторінці притулку ми побачили фото нашої манюні, у нас і сумнівів не було, що то саме наше маля. 

 

 

Через 2 дні Інді засинала вже вдома, а ми були найщасливішою сім'єю. Знайомі казали, що ми виглядаємо такими щасливими та життєрадісними, а ми їм з гордістю відповідали, що взяли маленьку з притулку і подарували їй дім та любов...

 

 

У когось прокинулись батьківські почуття. Доволі звичні речі для інших у нас викликали море емоцій, оскільки для нас це було вперше. Від «Ооо, ми вперше заричали?!», «Ухти, у нас перший подаруночок для зубної феї!» і «Нічого собі! Ми вперше за ніч не надзюрили калюжку вдома!»....

 

Всі ці дрібниці робили і роблять нас щасливими «батьками»!

Зараз ми і не уявляємо, як це – прийти додому і щоб перед тобою ніхто не надзюрив від щастя, що «мама» і «тато» вдома?! А з приводу того, наскільки змінилась Інді... У нас встали вушка!!! Чого ніхто не очікував. Ми стали конопатенькими – все пузіко та спинка усипані манюніми цяточками. Навчилась девонструвати свою натуру, грайливий трішки придуркуватий характер Індіани Джонс, або милу дівочну принцессу Інді. І взагалі, здається, Інді пішла в «маму», оскільки росте мала маніпуляторша. 

 

Інді – частинка нашої сім'ї.

Ми часто думаємо, як змінилось наше життя після того, як нас стало троє, і при тому з впевненістю кажемо, що якби якийся вчений вигадав машину часу, ми б не змінили нічого, не змінили б свого рішення взяти Інді додому, хіба що любили б її ще сильніше, якщо то можливо.