ЖУЖУ ВДОМА

Давно існує думка, що домашні улюбленці схожі на своїх господарів і що кожна людина підсвідомо вибирає тварину подібну до себе. Що ж, Уляна Швед з Жужу — тільки тому підтвердження. Уляна проїхала 500 км, адже побачила «свою маленьку копію».

 

Про своє знайомство, шлях додому і спільне життя вони розказали Хочусобаку.

Ім'я твоєї собаки (якщо ім'я змінилося — ім'я до усиновлення і те, що є зараз).

 

До нашого знайомства була Хвостиком, а ми назвали її Жужу.

 

Пам'ятаєш момент, коли вперше замислилася про те, щоб завести собаку?


Скільки себе пам'ятаю, в нашій родині завжди було багато песиків, я дуже любила їх. Тому про власного задумалась одразу, як переїхала жити в Київ (десь 10 років тому). 
 

Чому вирішила взяти собаку з притулку/з вулиці?

По-перше, не хотіла підтримувати бізнес людей, які займаються тваринами заради грошей. По-друге, відчувала відповідальність і бажання врятувати та зробити щасливою хоча б одну собачку, якій не поталанило в житті. По-третє, такі песики дуже розумні, щирі та дружні. Я би всіх додому забрала і обіймалася 24/7. 

 

За якими критеріями вибирала свого собаку? Що для тебе було важливо? Що стало вирішальним при виборі?


Друзі кажуть, що Жужу дуже схожа на мене, навіть ходить і поводиться, як я. Думаю, на підсвідомості я вибрала свою маленьку копію. Нам з хлопцем було важливо, щоб песик комфортно почувався в нашій невеличкій квартирі, тому розмір був дуже важливий. Більше критеріїв не було.

Розкажи про вашу першу зустріч.

 

Жужу тоді була ще Хвостиком. Ми поїхали за нею аж в Одесу: домовилися з опікуном Талею Винарською в суботу познайомитися, а в неділю забрати. В першу зустріч вона була досить сором'язливою, не виказувала особливих емоцій. Ми спочатку страшно переживали, чи сподобалися їй, чи зможемо ми зжитися з нею. На той час їй було більше двох років, тобто ми брали вже сформовану особистість. Зрозуміти та подружитися з таким песиком — теж велика відповідальність, але сім'я, яка знайшла її, нас заспокоїла.
 

Як пройшов перший день і перша ніч вдома? З якими труднощами ви стикалися? Як їх долали?

У перший день Жужу не розуміла, що відбулося, чому її забрали якісь дивні люди. Вона весь час опускала погляд, ніби сумувала. Дорога була довгою, свою першу поїздку в автомобілі вона перенесла досить важко, весь час метушилася, навіть гавкала. Після приїзду вона знайшла собі м'якеньке місце на дивані та згорнулася клубочком. А ми так сподівалися, що вона буде одразу веселитися і радіти... За кілька тижнів вона відкрилася нам і стала життєрадісною, грайливою і смішною дівчинкою. Декілька разів ми лякалися і бігали до ветеринара (то подумали, що в неї в горлі щось застрягло, то вона довго в туалет не ходила). З’ясувалося, що все ок, але тут краще зайвий раз перевірити.

 

А з чим вам вдалося впоратися легше, ніж ти думала? Чим собака радувала або дивувала?

 

Жужу — дуже аристократична мадемуазель з гарними манерами. Вона дуже рідко будить нас, навіть зранку чемно чекає, поки прокинемося (але якщо їй холодно, то без вагань носом загрібається до нас під ковдру і спить біля животика). Жужу швидко призвичаїлася до нашого способу життя і спокійно ходить з нами у кафешки, магазини та навіть на роботу. Вдома вона нічого не гризе, поводиться ду-у-уже чемно. Навіть на прогулянці далеко не відходить, не рветься. Ми залишали її на кілька днів з друзями, все теж пройшло чудово. Словом, маленький ангел! ​

У стилі життя, по суті, нічого не змінилися. Єдине — тепер ми трішки раніше прокидаємося, довше гуляємо.

Якщо у тебе є інші домашні тварини, як вони прийняли собаку, а вона — їх? Як вони зараз спілкуються? Є друзі на вулиці?

 

Жужу не дуже любить собак на вулиці. Думаю, це пов'язано з її життям до того, як її знайшли. Вона може понюхатися, але потім відбігає і ховається за нашими ногами. Коли у парку ми спускаємо її з повідка, Жужу радісно бігає навколо, може погратися з іншими собаками, хоча таке буває рідко. Але якщо хтось їй не сподобається, вона цього не приховує: гавкає і завжди показує, хто тут головна! 

 

Скільки часу вже пройшло з тих пір, як собака у тебе? Що змінилося в твоєму житті з її появою?

 

Жужу живе з нами вже півроку. У стилі життя, по суті, нічого не змінилися. Єдине — тепер ми трішки раніше прокидаємося, довше гуляємо. Зате вся квартира наповнена щастям: Жужу завжди піднімає настрій, весь час хочеться тискати і цьомкати її.

 

 

Що б ти порадила тим сім’ям, які зараз замислюються також завести собаку? 

 

Якщо ви відчуваєте, що вашої любові та уваги вистачить на ще одне маленьке сердечко, — беріть обов'язково. Це зовсім не страшно, навпаки, значно легше, ніж ми собі уявляли. Ми жодного разу не пошкодували про свій вибір, навіть коли з’являлися труднощі. Собачка обов'язково віддячить вам своєю любов'ю і відданістю, тут без варіантів!