| ІСТОРІЯ:– ЛУКАШ, ти знаєш, що твої весняночки – витвір мистецтва? – питаю.
Малий нашорошує вушко і пильно на мене дивиться.
– Не сумуй! – кажу. – Твоя сім'я побачить їх і одразу зрозуміє, що саме цього сонечка на пухнастому носику їм так сильно не вистачало.
Лукаш вірить і веселішає. Смачно позіхає, розминає лапки і біжить нюхати квіти і інші дуже пахучі (суто на його думку 😁) місця двору)).
Я оглядаюсь за ним і бачу, що замість хвостика у нього — крило Ангела...
