Зараз у нас вже дві собаки. Приємно згадуємо як ми несподівано вирішили завести першу собаку Мілкі - ми приїхали з донькою до батька в село, а в нього були маленькі цуценята. Вони гралися повзаючи по нам, втомились і позасинали там де й лазили - на шиї, руках, ногах. На мені заснув песик схожий на мою собаку яка померла 10 років тому, я дуже захотіла взяти її, а на донці заснула Мілкі, аргументом взяти саме цього цуценя було те, що вона найменша зі всіх та потребує особливого догляду. Ну і все! як тут ще думати?! треба брати))) А другий пес, Віскі, одного дня, він просто прийшов до мене на роботу, поїв і освоївся на дивані спати. Анітрохи не сумнівалась чи залишати його, він просто прив'язався до мене і не відходив, ніби вибрав мене - своєю хазяйкою)) Я погодилась би його віддати тільки колишньому господарю, як би такий знайшовся, тому я перевірила його на наявність мікрочіпу, написала оголошення, що знайшовся пес, та ніхто не відгукнувся.

В Мілкі ми просто одразу закохалися, від цуценята ж просто не можливо відлипнути. А Віскі одразу ж підкорив своєю контактністю з людьми, добротою та веселістю! Від радості він смішно гавкає та щосили виляє хвостом з першої зустрічі! Він завжди дуже радий йти на роботу, зустрічати та розважати людей та клієнтів і навіть давав зі мною інтерв'ю на телеканалі. Вони з Мілкі дуже різні по характеру і мені це подобається.

Я боялась що Віскі буде завжди гавкати вночі і будити всіх, але з часом він звик що вночі треба спати і перестав. Віскі дивує своєю наполегливістю, він до останнього завжди намагається робити те що йому подобається та зручно, а я намагаюсь уявити як йому це допомагало жити/вижити на вулиці і не хочеться ламати його характер, а просто трішки підправити поведінку.

Мілкі було вже майже два роки, як з'явився Віскі. Ми познайомили їх спочатку на природі, щоб вони трохи звикли. Мілкі агресивно лякала Віскі, але він ніби не звертав на неї уваги і намагався бути поруч зі мною. Агресія була більше на вулиці, а вдома, все спокійно. Навіть одразу поділили одну миску на двох. За їжу ніколи не сварились. Зараз немає агресії, але Мілкі все одно показує що вона головна в їх сім'ї.

Вже майже три роки, як з'явилась перша собака Мілкі. Я люблю гуляти в лісі і собаки завжди не вистачало для повноцінних кайфових прогулянок. Ми стали більше подорожувати по Україні і тепер тільки разом з чотирилапими. Тепер їздимо в ще більш віддалені та дикі місця, щоб нашим друзям було комфортно. І це кайф! А ще, ми переїхали в велику студію мрію, тому що колишні орендодавці не дозволяли брати собаку на роботу, і це дало величезний потенціал для розвитку Roslynka. Разом з Мілкі, прийняли участь у фешн фотозйомці "Мода без породи", це було неймовірно гарно і круто.