ТІША ВДОМА

Ми часто закохуємося у собаку по фото, але не менш важливим при виборі улюбленця є його характер. Про схожість темпераменту та ритму собаки і людини, про те, як пес з притулку руйнує стереотипи і як розкривається, ставши домашнім, ми поговорили Олександром і Ксенією. Їх улюблениць Тіша раніше був лякливим, стриманим і жив у притулку, а зараз не проти залізти у ліжко господаря, поганяти надворі з сусідськими собаками і з радістю їздить у гості до бабусі у село.

Чи пам’ятаєте ви момент, коли вперше задумались завести собаку?

Олександр: Ми завжди любили тварин і в обох наших сім’ях жили ті чи інші домашні улюбленці. Пам’ятаємо, що ми дуже довго визначались із тим, якої породи собаку ми хотіли б.

 

Чому все ж таки вирішили взяти собаку з притулку?

Олександр: Поки ми роздумували над тим, собаку якої породи хочемо і можемо взяти (беручи до уваги нашу зайнятість), ми підписалися на декілька сторінок у ФБ, які допомагають прилаштовувати тварин: Хочусобаку, Приют для бездомных животных Сириус, Adopt Don't Stop і т.д. 
Переглядаючи фотографії ми врешті-решт вирішили, що потрібно подарувати дім хвостику із притулку/вулиці/перетримки, ніж купувати цуценя, яке куплять в будь-якому випадку. 

За якими критеріями вибирали? Що стало вирішальним у вашому виборі?

 

Ксенія: Ми розуміли, що через нашу завантаженість, собаці доведеться довго бути вдома самому,тому шукали спокійну собаку, щоб до нашого повернення квартира не виглядала як поле битви.

Олександр: Тихона (при першій зустрічі ще Сєню) я помітив на сторінці Хочусобаку. Не знаю, що нас так зачепило у тих фотографіях: зовнішній вигляд, опис характеру чи важка історія, але ми вирішили, що їдемо знайомитись у притулок Сіріус найближчими вихідними.

Розкажіть про вашу першу зустріч.

 

Ксенія: Приїхавши до «Сіріуса», ми були трохи шоковані кількістю собак, а особливо їх реакцією на людей – в очах кожної читається прохання полюбити та забрати додому...

 

Олександр: У вольєрі де жив Сєня, було ще 2 собаки – його сестра Соня та ще один пес. На відміну від них, наш не стрибав на руки, а заховався на даху будки і звідти дивився на нас. Довелося витягати його на руках для прогулянки. Пес був лякливий, при найменшому шумі падав на спину чи присідав, не відходив від нас і ми переживали, що він таким завжди буде. Але Сєня дивився повними надії очима і ми вирішили, що назад у вольєр він не повернеться. У той же день ми оформили документи та забрали Сєню додому. По дорозі вирішили, враховуючи його характер, найкращим ім’ям для нього буде Тихон.

Як ви готували свій дім до приїзду Тіши?

 

Ксенія: По приїзду прибрали всі килими, взуття та речі що можуть піти за іграшку. Облаштували місце для відпочинку, хоча забороняти йти на ліжко – не планували. Купили мисочки, їжу, нашийник по дорозі. Важливо розуміти , де знаходиться найближча та цілодобові ветеринарні клініки.

Як пройшов перший день і перша ніч удома?

 

Олександр: Тихон багато спав, був обережний, без ентузіазму виходив на вулицю , можливо, побоювався, що його повернуть назад до притулку… Хоча, коли ми в перший же день лишили його на 20 хвилин самого, він відреагував на це спокійно.

З якими труднощами стикалися в перший час? Як їх долали?

 

Олександр: Тихон перші кілька днів був дуже лякливий — боявся виходити на вулицю, боявся звуків, не відходив від нас. Крім того, два дні він не ходив в туалет, очевидно, переживаючи стрес через зміну середовища. Проте за кілька днів Тихон почав адаптуватись — достатньо було просто гуляти з ним, годувати, розмовляти та приділяти час.
 

 

Розкажіть, чим Тіша радував чи дивував? Що кумедного робив?

 

Олександр: Він багато посміхався вже з першого дня і робить це до цих пір, коли чомусь радіє. Крім того, Тихон ще до всиновлення десь навчився давати лапу і робить це у будь-якому випадку: Тихон, до мене! —Тримай лапу, хазяїне!, Тихон, ти що накоїв?! — Тримай лапу, хазяїне!, Тихон, як справи? —Тримай лапу, хазяїне!

Скільки вже часу минуло, відколи Тіша живе у вас? Як проводите час разом?

 

Ксенія: Тихон став членом нашої сім’ї з 9 липня 2017 року. Тобто, вже більше року. Гуляємо з ним у будні дні двічі на день, у вихідні — 2-3 рази. Найулюбленіша його пора року — зима, бо сніг — це привід для радості. Він дуже любить гуляти в лісі, ганятися за білочками та приносити м’ячик – за смаколики)) Не байдужий і до інших собак і не втомлюючись може гратися з ними.

Олександр: Ми регулярно ходимо на заняття із кінологом, їздимо з ним до батьків, до бабусі у село і т.д, намагаючись урізноманітнити його буденність та зробити життя яскравішим. По відгукам кінологів — наш пес вчиться надзвичайно швидко і розуміє нові команди з декількох разів, тому не варто думати, що собаки без породи менш розумні.

Що б ви порадили тим сім’ям, які задумуються завести собаку?

 

Олександр: Радимо брати собаку із притулку, а не купувати, адже це найвідданіший друг у світі. А ще ретельно підходити до вибору з точки зору характеру — тварина повинна вам підходити, оскільки він (чи вона) стане членом сім’ї на довгі роки. Головне пам’ятати, що собака — це жива істота, яка так само як людина все відчуває і багато чого розуміє. 

Наше життя в рази змінилося у кращу сторону з Тішкою і ми бажаємо відчути таку радість усім!

 

Що побажаєте читачам нашої сторінки?

 

Ксенія: Ми бажаємо підтримувати активність на сторінці, не бути байдужими та як мінімум залишати коментарі та лайки, адже не з чуток знаємо, що це працює. А також, по можливості допомагати притулкам, адже будь-яка допомога важлива і цінна.

Які стереотипи у вас були про безпритульних собак? Як ви їх позбулися?

Олександр: Раніше ми вважали, що безпритульну собаку важко навчати, ніколи не знаєш про її історію життя та побоювалися, що може реагувати агресивно. Проте після поїздки ми більш ніж впевнені та хотіли б розказати усім, що працівники притулку в першу чергу зацікавлені розказати усе чесно про собаку та підібрати сім’ю відповідно, щоб уникнути випадків повернення до притулку.